Жорсткий дах чи тент? Особливості кузова Wrangler TJ
Конкретно цей екземпляр зійшов з конвеєра з пластиковим жорстким дахом, який кріпиться до «човна» кузова болтами, має скляні форточки і заднє скло з очищувачем, обігрівом та омивачем. Проте дах не має ні шумоізоляції, ні натяку на теплоізоляцію. Встановлюється і знімається він зусиллями двох, а краще трьох людей. На відміну від багатьох стареньких кабріолетів, де дах механічно підіймається легко і швидко, у Wrangler нічого швидкого не вийде. Тент складається з трьох частин: центральної та боковин із форточками, що кріпляться на блискавках. Якщо в дорозі несподівано піде дощ, найшвидше — це натягнути центральну частину. Боковини вже можна причепити пізніше — на заправці чи під деревом. Так, трохи промокнете, але не сильно. Також варто враховувати, що сторонні, знаючи конструкцію, можуть легко розстібнути тент і дістатися до салону. Капот теж не захищений — відкривається зовні, фіксується простими засувками. Передній бампер має пластикові накладки, що закривають зазор між ним і крилом. У «американців» цей зазор відкритий. Колеса — 15-дюймові, шини трохи більші за стокові: 235/75 (29 дюймів у діаметрі). Без ліфту можна ставити максимум 31,5-дюймові колеса, з ліфтом — повна свобода для тюнінгу.
Максимальний утилітаризм: салон TJ без прикрас
Всередині Wrangler TJ не настільки «спартанський», як військовий Willys чи його цивільна версія CJ, але загалом близький до них. Це максимально утилітарна машина без сучасних ознак комфорту. Проте для фанатських поїздок або легкого бездоріжжя — ідеальний варіант. Крісла прості, але несподівано зручні навіть у тривалих подорожах. Місця для водія — з надлишком, можна навіть витягнути ноги. Зрозуміло, що така простора ергономіка досягнута за рахунок задніх пасажирів. Приладова панель інформативна — крім швидкості й обертів, показує тиск масла та напругу в бортовій мережі. Вся пластикова обшивка проста, легко миється. Бардачок і центральний бокс замикаються на ключ — обов’язковий елемент для авто без жорсткого даху.
Підвіска, мотор і трансмісія: класика, яка працює
TJ відрізняється від попередників тим, що замість ресор отримав пружинну підвіску, що дало більше кліренсу. В іншому — типовий рамний позашляховик з повним приводом типу part-time. Базовий двигун — 2,5-літровий атмосферник AMC-150, що залишився у спадок від попередника YJ. Ще на YJ він отримав інжектор замість карбюратора. Потужність — 121 к.с., нижньовальний привід ГРМ, ланцюговий привід розподільного валу (на відміну від текстолітової шестерні, як у моторів ЗМЗ/УМЗ). Двигун простий і надійний, працює в парі з 5-ступеневою «механікою» AX5 і роздаткою NV231 з понижаючим рядом (коефіцієнт 2,73). Був ще й 3-ступеневий автомат. Мости — цільні: Dana 30 спереду і Dana 35 ззаду. У поворотних вузлах — хрестовини. Блокувань у базі немає — були лише у версії Rubicon або встановлювалися тюнінгом. Гальма: дискові спереду, барабанні ззаду. ABS, кондиціонер, круїз і подушки у цій машині відсутні, хоча були опційними. Рульове — з гідропідсилювачем. Машина, попри статус «неліквіду» з аукціону, не мала серйозних проблем: агрегати в порядку, раму просто промили й обробили антикором. Були биті та гнилі крила — одне дали «в комплекті», друге купили в США.
Як їде TJ: не поспішає, але тягне
Wrangler TJ з мотором 2.5 — не для поспіху. Понад 3000 об/хв крутити сенсу немає. На 3-й — 40-50 км/год, на 4-й — 60-80, на 5-й — вже важкувато. Крейсерська швидкість — 90–100 км/год, хоча максимум можна витиснути і до 130, але це вже з принципу. Шумно, вітряно, витрати пального немаленькі, хоч і на 92-му бензині. Курсову стійкість варто похвалити: машина тримає трасу впевнено, не плаває. Руль — 3,5 оберта від упору до упору, як у більшості старих рамників. Хід керма — класичний “гайка-шарик”. Маневреність — відмінна завдяки короткій базі і малим свесам. Але на слизькому покритті коротка база може грати злий жарт: крутий поворот керма дає неочікувано різку реакцію. На бездоріжжі (хоч і тестування було коротким) потенціал машини видно: тяга у понижаючій – серйозна. Перша передача здається надмірною — вже на другій або третій з понижайкою машина перетворюється на танк, навіть на шосейній гумі. Для серйозного бездоріжжя, звісно, потрібні блокування, ліфт і «зла» гума. Але навіть у стоковому стані геометрія ходової — гідна, а мотор із понижайкою — більш ніж достатній для «цивільного» виїзду з асфальту.
